Осіння поезія

Нині осінь нас чарує,

Неповторна, чарівна,

Різні барви нам дарує

І дивує нас вона.

Виглядає так казково

Восени і парк, і гай,

Розмаїттям кольоровим

Прикрашає осінь край!

Красива осінь вишиває клени…

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

Ліна Костенко

Осінь пензлика взяла 

Осінь пензлика взяла,

малювати почала,

в білокорої берізки золотила довгі кіски.

Став багряним колір чуба

в мудрого дідуся-дуба.

Дві сестрички, дві осички

стали жовті, мов лисички.

А довкруг, довкруг травиця

тихо-тихо золотиться.

Ось палахкотять калина,

горобина і шипшина.

Не вгаває щедра осінь,

а малює неба просинь.

Ще — тоненькі павутинки,

сірий дощик і хмаринки…

Пензлик біга без упину —

гарна в осені картина.

                                Марія Пономаренко

ОСІННІЙ ПАРК 

Вже побагряніло

Листячко на клені,

Але на вербиці

Ще воно зелене.

На каштані листя

З жовтою каймою.

Йду осіннім парком

Тихою ходою.

Таких фарб немає

Влітку, ні зимою.

Недаремно осінь

Зветься золотою.

                                   О. Війтик-Ющук

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

ТИ ЧАРІВНА, ПАНІ ОСІНЬ

Ти чарівна, пані осінь

Загадковістю стежок.

Я по листях піду босим

У жовтіючий гайок.

Шелестить пухнаста ковдра,

Дістає аж до колін.

Зараз сонце, а негода

Хай чекає лютих зим.

Дні останні, коли груди

Твій вдихають аромат.

Дощ і вітер потім  буде —

У суворий  листопад. 

Це пора найкраща року,

Де яскраві кольори 

Відганяють з кожним кроком

Настрій легкої жури.

                                             Геннадій Деснянський

Осінь

Сіла осінь на порозі,

Довгі коси розплела,

Спілі яблука на возі

До бабусі привезла.

Вітром двері відчинила:

Дари з воза забирайте!

Павутинкою злетіла:

Через рік  мене чекайте!

                     Лідія Новикова

І від краю і до краю,

Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.